Вирішення цієї проблеми вимагає скоординованих політичних втручань, інноваційних підходів та чіткого зосередження на факторах як з боку пропозиції, так і з боку попиту, що спричиняють кризу.

У Португалії ринок житла стикається зі зростаючим тиском з різних боків. Приплив іноземних покупців, особливо з таких країн, як США та Бразилія, призвів до зростання цін на нерухомість у таких містах, як Лісабон, що зробило ринок нерухомості країни одним з найдорожчих у Європі. У поєднанні з обмеженням пропозиції та зростанням вартості будівництва це призвело до гострої проблеми доступності житла, особливо в ключових міських районах.

Дефіцит землі залишається однією з найсерйозніших проблем Португалії, оскільки простір для нового будівництва обмежений. У відповідь на це уряд ухвалив у січні 2024 року законопроект, що дозволяє переводити сільські землі під міське використання. Хоча цей крок спрямований на вирішення проблеми нестачі землі, він викликав занепокоєння з боку екологічних груп, а також побоювання, що він може бути використаний для політичної вигоди або для підживлення корупції. Проте не можна заперечувати необхідність вивільнення більшої кількості землі для забудови, особливо для обмеження спекулятивного землеволодіння, яке спричинило нинішню житлову кризу.

Будівельний сектор Португалії також бореться з високими витратами на робочу силу, нестачею кваліфікованих робітників і застарілими будівельними практиками. Залежність сектору від традиційних методів будівництва ускладнює задоволення зростаючого попиту на доступне житло. Модернізація галузі за допомогою модульних і збірних методів будівництва могла б зменшити витрати і вирішити проблему нестачі робочої сили, що допомогло б більш ефективно задовольняти зростаючий попит на житло.

Фінансування залишається ще однією значною проблемою на ринку житла Португалії. Незважаючи на зусилля, спрямовані на заохочення державно-приватного партнерства (ДПП), країні бракує стабільного та прозорого інвестиційного середовища. Відсутність сприятливого для інвестицій законодавства стримує приватний капітал від виходу на ринок, обмежуючи кошти, доступні для нових житлових проектів. Стабільніша нормативно-правова база та зосередженість на стимулюванні приватних інвестицій у житлове будівництво є важливими для створення сталого ринку житла.

Ринок оренди житла в Португалії також потребує уваги. Історично країна надавала перевагу купівлі житла у власність, але перехід до більш збалансованого ринку житла має включати зміцнення орендного сектору. Чіткіші закони про оренду, кращий контроль за виконанням контрактів і податкові пільги для орендодавців могли б заохотити більш довгострокові інвестиції в оренду. Крім того, зниження податків на доходи від оренди стимулюватиме інвестиції в орендний сектор, що може підвищити доступність житла для тих, хто не має змоги придбати житло.

Ще однією проблемою, з якою стикається Португалія, є неефективність регулювання. Затримки з видачею ліцензій до трьох років у деяких муніципалітетах перешкоджають своєчасному виконанню житлових проектів, що ще більше загострює дефіцит пропозиції. Впорядкування регуляторних процесів та забезпечення більш ефективного державного управління матимуть вирішальне значення для подолання цього бар'єру та забезпечення вчасного завершення житлових проектів.

Зрештою, вирішення житлової кризи в Португалії вимагатиме багатогранного підходу, що поєднуватиме інноваційні методи будівництва, зосередження на ефективності регулювання та сприятливій для інвестицій політиці. Вирішуючи проблему дефіциту землі, модернізуючи будівельний сектор і зміцнюючи ринок оренди, Португалія може почати вирішувати зростаючу проблему доступності житла. Уряд разом із приватними та державними зацікавленими сторонами повинен працювати разом над створенням стійкого, доступного ринку житла, який зможе задовольнити потреби громадян у найближчі роки.

Author

Paulo Lopes is a multi-talent Portuguese citizen who made his Master of Economics in Switzerland and studied law at Lusófona in Lisbon - CEO of Casaiberia in Lisbon and Algarve.

Paulo Lopes